сечовий

-а́, -е́.

Прикм. до сеча.

••

Сечова́ кислота́ — кристалічна речовина, що є продуктом пуринового обміну в організмі людини й хребетних тварин і становить складову частину сечі.

Сечови́й запли́в — проникнення і скупчення сечі в тканинах та порожнинах внаслідок пошкодження нирок та сечових шляхів.

Сечови́й міху́р — мішкоподібний орган людини та хребетних тварин, у якому збирається сеча перед виведенням її з організму.

Сечови́й стаз — уповільнення або зупинка руху сечі в сечових шляхах.

Сечові́ ка́мені — щільні утворення, які зустрічаються в сечовивідних шляхах; розвиваються при нирковокам'яній хворобі.

Сечові́ шляхи́ — сукупність анатомічних утворів, в яких накопичується і через які виводиться сеча.